Апеляційний суд відмовив у задоволенні Вашої скарги. Що далі?
Для мене це не стало несподіванкою. А яке інше рішення могли ухвалити судді? Я пішов проти системи. Систему зламати не так просто.
Але все ж у мотивувальній частині цього рішення суд визнав повну законність моїх дій щодо створення групи швидкого реагування з протидії рейдерству та функціонування мобільних точок доступу до правової допомоги. Залишилося довести у вищих інстанціях абсурдність перевищення повноважень при ухваленні наказу про використання даних державних реєстрів.
Готуємо спільно з моїм адвокатом Тетяною Козаченко касаційну скаргу до Верховного Суду, а також позов до Європейського суду з прав людини.
Питання не в посаді, а в справедливості як такій. Мені не потрібна посада, на якій за лояльність треба возити хабарі в міністерство. Питання радше у площині принципів та цінностей: довести, що дії міністерства були поза межами закону. Чи планую я повертатися в органи юстиції? При такому корумпованому міністерстві, напевно, ні. Мені соромно за кадрову політику та низку так званих «реформ» Мін’юсту.
Але Ви раніше публічно заявляли про повну підтримку міністерства.
Справді, я тривалий час підтримував особисто міністра юстиції Павла Петренка. Але чому ж я мав його не підтримувати, якщо більшість його ініціатив та ідей збігалася з моїм баченням і світоглядом? Зрештою, коли підлеглі міністра відкрили дисциплінарне провадження за Степана Бандеру та пісню «Лента за лентою» і фактично розпочали переслідування за мої погляди й позицію – наші дороги з міністром розійшлися. Крім того, коли через мережу координаторів («смотрящих») почали наполегливо надходити «рекомендації» возити касу «наверх», я їм відповів: не маю наміру цього робити. Далі – класика жанру… звільнення.
Як на мене, міністру юстиції вдалося втілити багато прогресивних новацій, але тепер він мав би мати мужність і написати заяву про відставку.
Як Ви оцінюєте останні ініціативи міністерства, зокрема у сфері «сільських нотаріусів»?
Негативно. Міністерство не відчуває реалій життя. Так звана реформа нотаріату й законопроект №9140 – це фейк і профанація. Запроваджувати в сільській місцевості «уповноважених» юстиції – це прямий шлях до знищення всієї системи нотаріату в Україні. Чому впродовж останніх 3-4 років міністерство нічого не зробило для підвищення рівня функціонування державних нотаріусів? Абсолютно нічого! Наприклад, цього року на Львівщині ліквідовано одну чи дві державні нотаріальні контори. ДНК системно й холоднокровно знищували. Тобто, з одного боку, ми переживаємо за людей у віддалених селах, а з іншого – руйнуємо систему державного нотаріату. Теперішня ініціатива потрібна окремим чиновникам для того, щоб через ручних «уповноважених» віджимати те, що ще не віджали.
Як тоді поліпшити якість нотаріальних послуг у сільській місцевості?
На жаль, міністерська реформа із запровадження в межах штату органів місцевого самоврядування посадових осіб (закон №1709-VII), які наділялися повноваженнями щодо оформлення спадкових справ, провалилася. Бо ця реформа була штучною і відірваною від потреб людей. Тому міністерство вирішило у своєму штаті ввести таких «осіб». Але чи не легше, наприклад, спростити процедуру складання іспитів для зайняття нотаріальною діяльністю саме для кандидатів на посади державних нотаріусів? І встановити обов’язок для таких осіб – обов’язкове відпрацювання в державній нотаріальній конторі протягом не менше ніж 5 років. І вакансії заповнимо, і роботу ДНК відновимо.
Як Ви оцінюєте роботу нового керівництва ГТУЮ у Львівській області?
Щоб розповідати школярам про булінг, роздавати буклети з фото міністра чи «переслідувати» аліментників, особливих управлінських навиків не потрібно. Чому, наприклад, органи юстиції не інформують про стягнення перерахованих за судовими рішеннями пенсій чи соціальних виплат? Чи навіть про утилізацію конфіскованих тютюнових та алкогольних виробів?
Систему органів юстиції перетворили на піар-агентство або навіть сектантську структуру Павла Петренка, завдання якої – створювати політичний образ міністра й накопичувати політичні бонуси. Прикро, що нині на ключові посади повертаються колишні «системщики» та хабарники.
Щодо Львівської області, то все ж маю певну провину і моральну відповідальність перед суспільством, адже саме завдяки моїй особистій рекомендації Тараса Греня 2015 року було призначено помічником міністра юстиції України, а потім без конкурсу переведено моїм першим заступником. Як на мене, пан Грень був би ефективнішим і якіснішим, коли б повернувся в адвокатську практику. Державна служба – це великий виклик і відповідальність. Для того, щоб стати справжнім «державником» не потрібно вміти – тут зібрав, там «регульнув», туди заніс. Треба любити цю державу, любити простих людей і робити все, щоб допомогти їм вирішити їхні біди і проблеми, захистити та відновити порушені права.
Чим займаєтеся після роботи в органах юстиції?
Юридичною практикою. Допомагаю людям відстоювати справедливість. Реалізовую себе в експертно-аналітичній роботі та журналістиці. Пишу кілька законопроектів. Політикою і політичними партіями не цікавлюся. Маю багато нових ідей та цікавої роботи. Боротьба триває. Життя продовжується…
Андрій ПИШНИК, Leopolis.news